хвастливий

хвастли́вий

-а, -е.

Те саме, що хвалькуватий.

|| у знач. ім. хвастливий, -вого, ч. Той, хто любить хвастати.

Значення в інших словниках

1. хвастливий — хвастли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. хвастливий — див. хвалько  Словник синонімів Вусика
3. хвастливий — ХВАСТЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що хвалькува́тий. Жінки замислилися: на хвастливу річ Одарчину вони не знали, що відповідати (Л. Яновська); Я на цей раз пробачив Булгакову ті хвастливі нотки, що звучали в цьому запитанні (І. Кулик); // у знач. ім.  Словник української мови у 20 томах
4. хвастливий — ХВАЛЬКУВА́ТИЙ (який любить хвалити себе, хвастати ким-, чим-небудь; який виражає хвастощі); ХВАЛЬКОВИ́ТИЙ, НЕСКРО́МНИЙ, ЗАДАВА́КУВАТИЙ, ХВАСТОВИ́ТИЙ, ХВАСТЛИ́ВИЙ, ФАНФАРО́НСЬКИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. хвастливий — ХВАСТЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що хвалькува́тий. Жінки замислилися: на хвастливу річ Одарчину вони не знали, що відповідати (Л. Янов.  Словник української мови в 11 томах
6. хвастливий — Хвастливий, -а, -е = хвастовитий. Багатого з хвастливим не роспізнаєш. Фр. Пр. 92.  Словник української мови Грінченка