хвилясто
ХВИЛЯ́СТО, присл. Хвилями, у вигляді хвиль.
Хвилясто біліють поля, горбляться горбами, западають балками, і весь час крижано, тонко дзвенить поземкою цей суворий, ніби арктичний світ (Гончар, Циклон, 1970, 84);
Вітрило біле, як пісок, що хвилясто пересипається на косі (Коп., Вибр., 1948, 164);
Густа сивина смугою підіймалась від правої скроні, хвилясто спадаючи на лівий бік (Кучер, Квітує жито, 1938, 203);
Сніжок.. хвилясто закручувався на рівній поверхні бетону (Голов., Тополя.., 1965, 241);
Хвилясто тягся клич плугатаря (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 29).
Словник української мови (СУМ-11)