херувимчик
ХЕРУВИ́МЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до херуви́м 1.
*У порівн. Тільки її русява головка з кучерями та з білими, як сніг, одслоненими плечима, здавалось, літала по небі, як той двокрилий херувимчик (Н.-Лев., І, 1956, 196);
// перен., заст. Дівчина або хлопець, які відзначаються вродою, ніжністю.
— Певно, і наш тюремник до вступу на військову службу був молодою людиною з ідеалами, такий собі ясноволосий херувимчик, ніжний і чутливий до кожного (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 253).
Словник української мови (СУМ-11)