херувимчик
ХЕРУВИ́МЧИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до херуви́м 1.
* У порівн. Тільки її русява головка з кучерями та з білими, як сніг, одслоненими плечима, здавалось, літала по небі, як той двокрилий херувимчик (І. Нечуй-Левицький);
// перен. Дівчина або хлопець, які відзначаються вродою, ніжністю.
– Певно, і наш тюремник до вступу на військову службу був молодою людиною з ідеалами, такий собі ясноволосий херувимчик, ніжний і чутливий до кожного (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
Словник української мови (СУМ-20)