хижка
ХИ́ЖКА, и, ж. Зменш.-пестл. до хи́жа.
Мелашка завешталась по хаті, зняла з кілків ночви, винесла в сіни й пішла в хижку за борошном (Н.-Лев., II, 1956, 320);
Мати поставила на столі борщ, пішла в хижку і дістала з бодні велику четвертину сала (Донч., Дочка, 1950, 135);
Комендантова кімната була аж у кінці коридора на першому поверсі. Власне, й не кімната, а така собі чотирикутна хижка, одну з стін якої займало велике вікно (Загреб., Спека, 1961, 7);
Жила удова з дітьми у хатці, — навіть би й хаткою узивати не годилося — хижкою (Вовчок, І, 1955, 288);
[Мавка:] Курінь поставите? [Лукаш:] Ні, може, хижку, а може, й цілу хату (Л. Укр., III, 1952, 202);
Збереглись від минулого тільки окремі ветхі хижки та буйні вишневі і яблуневі сади (Дмит., Розлука, 1957, 99);
Ліворуч від гавані під зеленим віттям папайї.. на березі тихої лагуни причаїлося кілька критих банановим і пальмовим гіллям хижок (Знання.., 2, 1966, 19);
Земляночку викопав Марко під самим дубом, і його коріння розходилось, неначе крокви і лати, і підпирало землю; з дупла проходила оддушина і освіщала [освітлювала] підземну хижку (Стор., І, 1957,390);
// Прибудова в житловому будинку.
Біля хижки (він сам прибудовував ту хижку до.. стіни будинку, сам укривав її шифером) незнайомий чоловік.. рубав дрова (Дор., Не повтори.., 1968, 138).
Словник української мови (СУМ-11)