хижка

хи́жка

-и, ж.

Зменш.-пестл. до хижа.

|| Прибудова в житловому будинку.

Значення в інших словниках

1. хижка — хи́жка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. хижка — див. комора; прибудова; рот; халабуда  Словник синонімів Вусика
3. хижка — ХИ́ЖКА, и, ж. Зменш.-пестл. до хи́жа. Мелашка завешталась по хаті, зняла з кілків ночви, винесла в сіни й пішла в хижку за борошном (І. Нечуй-Левицький); Мати поставила на столі борщ, пішла в хижку і дістала з бодні велику четвертину сала (О.  Словник української мови у 20 томах
4. хижка — ПРИБУДО́ВА (до будівлі, споруди), ФЛІ́ГЕЛЬ рідше, ПРИБУДУВА́ННЯ, ПРИРУБ буд., ПРИБУДІ́ВОК діал., ОФІЦИ́НА зах., ХИ́ЖКА (до хати); ПРИ́ХАТОК заст., ПРИТУ́ЛА діал. (до хати, призначена для худоби або інших господарчих потреб). Будиночок на околиці міста.  Словник синонімів української мови
5. хижка — Хи́жка, -ки, -жці; хи́жки, хи́жок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. хижка — ХИ́ЖКА, и, ж. Зменш.-пестл. до хи́жа. Мелашка завешталась по хаті, зняла з кілків ночви, винесла в сіни й пішла в хижку за борошном (Н.-Лев., II, 1956, 320); Мати поставила на столі борщ, пішла в хижку і дістала з бодні велику четвертину сала (Донч.  Словник української мови в 11 томах
7. хижка — Хи́жка, -ки ж. ум. отъ хижа. 2) — слимакова, слимача. Раковина улитки. Вх. Лем. 478.  Словник української мови Грінченка