хижіти
ХИ́ЖІТИ, ію, ієш, недок. Робитися, ставати хижим, хижішим.
— Як діла, Остапе? — Бараболя повільно, не спускаючи очей з управителя, підходить до столу. — Та ти сідай, сідай, не перед великим паном стоїш,— хижіє одне око, а друге посміхається (Стельмах, II, 1962, 280);
*Образно. Уже народ — одна суцільна рана, Уже од крові хижіє земля, І кожного катюгу і тирана Уже чекає зсукана петля (Сим., Земне тяжіння, 1964,15).
Словник української мови (СУМ-11)