хижість

ХИ́ЖІСТЬ, жості, ж. Властивість за знач. хи́жий.

Заборола впали два; В про́лом той половці впали І тут тільки показали Хижість тигра й силу льва [лева] (Фр., XIII, 1954, 372);

Він наводив своєю силою й хижістю страх на самих навіть одважних (Коцюб., І, 1955, 438);

[Лукаш:] Іще говорить про хижість, про лукавство,— вже б мовчала! (Л. Укр., III, 1952, 238);

— Може, ти чув, хто палив панські стоги? — Не чув. — Навіть не чув? — здивувався управитель. Враз його очі повужчали, а штучні краплини сміху в них перетопились у хижість (Стельмах, І, 1962, 464).

Значення в інших словниках

1. хижість — хи́жість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. хижість — [хиж'іс'т'] -жос'т'і, ор. -ж'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
3. хижість — ХИ́ЖІСТЬ, жості, ж. Властивість за знач. хи́жий. Заборола впали два; В про́лом той половці впали І тут тільки показали Хижість тигра й силу льва [лева] (І. Франко); Він наводив своєю силою й хижістю страх на самих навіть одважних (М.  Словник української мови у 20 томах
4. хижість — -жості, ж. Властивість за знач. хижий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хижість — Хижість, -жости ж. Хищность. Желех.  Словник української мови Грінченка