хизуватися
ХИЗУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., чим і без додатка. Виставляти що-небудь напоказ, пишатися чим-небудь; хвалитися, чванитися.
Я от сам покірно ношу вузьконосі черевики, подібні до тих, що носили наші діди, а мусив би, очевидно, носити тупоносі, якими хизувалися елегантні джентльмени за моїх молодих літ,— мусив би, коли б так продиктувала всевладна мода (Рильський, Веч. розмови, 1964, 171);
Поважно стояли багачі, безсоромно хизуючись у церкві своїм багатством (Цюпа, Назустріч.., 1958, 22);
— Невже ти такий непосидючий? — А то ні! — хизувався хлопчик.— Я такий, що спокійно й одного уроку не просиджу (Збан., Малин. дзвін, 1958, 79);
Солдати скидали з себе амуніцію недбало, хизуючись один перед одним, як уміють хизуватися тільки фронтовики (Загреб., Європа 45, 1959, 43);
*Образно. Вітер хизувався своєю пустотливістю (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 592);
Щиглики попискували в клітці, хизувалися червоними штанцями (Тют., Вир, 1964, 539);
*У порівн. Вирвавшись з міцних обіймів зими на волю, річка котила руді хвилі, немов хизуючись тим, що тепер її ніхто не спинить (Кочура, Родина.., 1962, 147).
Словник української мови (СУМ-11)