хизування
ХИЗУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. хизува́тися.
— Я не боягуз,-— просто, без хизування сказав Іванов (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 495);
Іван цього разу був без жінки і поводився більш невимушено, без хизування (Гжицький, Вел. надії, 1963, 109);
Треба пливти до катера, роздивитись, тоді до хлопців. А що як не допливу? Не допливу?.. Він, Олег, не допливе?! Ще раз озирнувся, чи не підслухав хто його хизування (Ле, Клен. лист, 1960, 166).
Словник української мови (СУМ-11)