хизування
ХИЗУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. хизува́тися.
– Я не боягуз, – просто, без хизування сказав Іванов (О. Ільченко);
Іван цього разу був без жінки і поводився більш невимушено, без хизування (В. Гжицький);
Треба пливти до катера, роздивитись, тоді до хлопців. А що як не допливу? Не допливу?.. Він, Олег, не допливе?! Ще раз озирнувся, чи не підслухав хто його хизування (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)