Словник української мови в 11 томах

химерний

ХИМЕ́РНИЙ, а, е.

1. Який викликає подив, не схожий на когось звичайного або щось звичайне; незвичний, чудернацький.

В химерні шати вбрана Морозом, край вікна Схилилася від рана Березонька сумна (Граб., І, 1959, 300);

[Економ:] Якесь дивне те військо, що я його такого ніколи й не бачив: і зброя і одежа — все якесь химерне, невидане (Вас., III, 1960, 228);

Посередині бив фонтан, і вода збігала в маленький басейн, де плавали химерні рибки (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 117);

Дід Сливка сидить на лавці і струже з кореневища химерні напівфантастичні вироби (Забашта, Пісня.., 1961, 159);

На самому вершечку його [косогору], ніби вінчаючи собою найвище місце, стояв двоповерховий химерної архітектури будинок (Коз., Сальвія, 1959, 15);

Стоять півні ті ж гордовиті. Химерним вишиті узором (Гірник, Сонце.., 1958, 194);

// Те саме, що потво́рний.

Від образів його тяжкий погляд перейшов на дівчину, і її налякали й дядькові очі, й химерні губи — верхня, схожа на чирвину, товсто вростала у виїмку нижньої (Стельмах, І, 1962, 343);

// Сповнений несподіванок.

[Баба:] Доля твоя химерна: там, де ти шукаєш щастя, там знайдеш тільки зраду, а там, де не думаєш і цураєшся, там воно іменно і є (Стар., Драм. тв., 1941, 148);

Хвилинами Кузь зупинявся і роздумував про те, що самий найученіший чоловік на землі не може розгадати, що за дивне створіння людина. «Тільки-но говорив любо та мило і враз кинувся, як із ланцюга. Дивний світ, химерний світ, і люди на ньому чудернацькі!» — філософствував біля гною Кузь (Тют., Вир, 1964, 113).

2. Якому властиві дивацтва, примхи, вигадки (про людину та її характер).

Отакий-то Перебендя, Старий та химерний! Заспіває, засміється, А на сльози зверне (Шевч., І, 1963, 53);

Ставна [дівчина], весела, аж химерна трохи, Що вчинки несподівані її Всіх дивували, а батьків найпаче (Рильський, Мости, 1948, 13);

Іван Чорногорець був химерний чоловік. По селу про нього ходило багато всяких переказів і легенд (Сенч., На Бат. горі, 1960, 234);

[Вернидуб:] Тісно мені в лабораторіях,— така вже в мене вдача химерна. Все кудись в далечінь пориває,— де не тісно (Коч., II, 1956, 50);

// Те саме, що вередли́вий.

[Любов:] Чи ж не риск бути другом такого непевного, химерного створіння, як, наприклад, я? (Л. Укр., II, 1951, 28).

3. Який не існує, якого не може бути в дійсності.

[Палажка:] Повіяла [Химка] в чужу сторону за другим, думаючи того химерного щастя до себе залучити… (Мирний, V, 1955, 223);

В ньому, в химерному світі примар — він, Давид, тіпався, як у лихоманці, белькотав посмаглими губами й бився, зі стогоном, щоб прокинутися — прорватися в дійсність (Головко, II, 1957, 179);

Все тут якесь несправжнє, химерне, все на оптичних обманах (Гончар, II, 1959, 59);

// Неможливий для виконання, здійснення; нездійсненний, нереальний.

Кому заборонено мріяти? Тим більше, що мрія ця не химерна; тим більше, що заохочує мріяти сама держава (Минко, Вибр., 1952, 74);

Очі в парубка світилися вогниками химерних надій (Цюпа, Назустріч.., 1958, 45);

Світ здавався Катерині якимось фантастичним., як химерним здавалось і те, що незабаром буде дружиною чоловіка, який іде ось, поруч (Вільде, Сестри.., 1958, 510);

Брянський поставив начебто химерне завдання: — Перебудувати очі! (Гончар, III, 1959, 114);

// У який важко повірити; неправдоподібний.

Про цього відлюдного старого переказували різні химерні чутки. Казали, що він у темні ночі вилазить на горище і тоді звідти чути моторошні крики сича (Донч., II, 1956, 345);

В Клавдії Василівни майнула раптом химерна думка, що це повернувся з фронту її син (Рад. Укр., 29.IV 1946, 2);

// Який є породженням гри фантазії; вигадливий, незвичайний.

Кумедні сни, химерні сни Приходять, як даси уяві волю! (Еллан, І, 1958, 289).

4. Який важко зрозуміти, збагнути, пояснити; складний, незрозумілий, заплутаний.

Що, любі дітки, чи годиться Химерна загадка моя? Ануте ж будемо хвалиться, Хто розгадав — чи ви, чи я? (Гл., Вибр., 1951, 196);

— Химерна штука — любов!.. (Ткач, Моряки, 1948, 10);

— Ось ходи, розберемося в цьому плані. Роман, мов перед глибокою водою, зупиняється перед химерним кресленням учителя (Стельмах, І, 1962, 352);

Химерне почуття охопило непокірного сина. Чи то сміятися кортить, чи то заповнив його терпкий смуток… (Шовк., Людина.., 1962, 312);

Важко тут відгадати, де основне русло ріки.. Коли не знаєш — не виберешся з химерного лабіринту водяних коридорів (Шер., В партиз. загонах, 1947, 148);

Вподовж висот — химерні закрути траншей, вкопані в землю самоходи, ледве помітні доти і бліндажі (Гончар, III, 1959, 412).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. химерний — химе́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. химерний — Чудернацький, незвичайний, неґ. потворний, (- долю) мінливий, зрадливий, (хто) примхливий, вередливий, химеристий, (світ) фантастичний, (- мрію) нездійсненний, нереальний, (- вістки) неймовірний, (лябіринт) заплутаний, ок.  Словник синонімів Караванського
  3. химерний — I дивацький, заплутаний, незвичайний, незвичний, незрозумілий, фантастичний, химеристий, чудакуватий (про людський характер), чудернацький II див. дивак; характерний  Словник синонімів Вусика
  4. химерний — ХИМЕ́РНИЙ, а, е. 1. Який викликає подив; не схожий на когось звичайного або щось звичайне; дивовижний, чудернацький. В химерні шати вбрана Морозом, край вікна Схилилася від рана Березонька сумна (П.  Словник української мови у 20 томах
  5. химерний — -а, -е. 1》 Який викликає подив, не схожий на когось звичайного або щось звичайне; незвичний, чудернацький. || Те саме, що потворний. || Сповнений несподіванок. 2》 Якому властиві дивацтва, примхи, вигадки (про людину та її характер).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. химерний — ВЕРЕДЛИ́ВИЙ (який вередує, постійно має примхи), ПРИМХЛИ́ВИЙ, КАПРИ́ЗНИЙ, КОМИ́ЗЛИВИЙ, ХИМЕ́РНИЙ, ПЕРЕБІ́РЛИВИЙ, ВИМИСЛИ́ВИЙ рідко, МОРО́ЧЛИВИЙ розм., ПРИМХУВА́ТИЙ зах.; ВИБА́ГЛИВИЙ (про смак і т. ін.  Словник синонімів української мови
  7. химерний — Химе́рний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. химерний — Химерний, -а, -е 1) Чудаковатый, причудливый, странный. Оттакий то Перебендя старий та химерний, заспіває, засміється, а на сльози зверне. Шевч. 8. Коли скінчиш ти вигадки химерні? К. Іов. 39. 2) Вздорный. Химерні слова. Шевч.  Словник української мови Грінченка