химерно

ХИМЕ́РНО. Присл. до химе́рний.

Коли ж Кирило вступив у ліс, ноги сковзались у нього, як на паркеті, над головою химерно корчились гілки — клубки жовтих гадюк (Коцюб., II, 1955, 211);

Діти тихо, але швидко метнулися по хаті, як тіні, хапають, що кому подобається, химерно одягаються: одно закутується в хустку, друге — в рядно (Вас., III, 1960, 256);

Іван прискочив до його, впав химерно на одно коліно (Н.-Лев., III, 1956, 322);

А комини ж голубі-голубі. Ще й цяточками химерно поцяцьковані (Головко, І, 1957, 265);

Як це незвично, навіть химерно звучить у наш час — циганське ворожіння (Жур., Звич. турботи, 1960, 194);

// у знач. присудк. сл.

Млин поменшав, осмутнів. Стало химерно якось на світі: темно — не темно, видно — не видно (Вас., І, 1959, 193);

Крізь маленькі віконечка сонце пасмами проміння снувало.. Ич [іч], який ткач — і пару з борщу, і сизий дим з дідової люльки — все в основу свою вплітає. Химерно як! (Головко, І, 1957, 106).

Значення в інших словниках

1. химерно — химе́рно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. химерно — ХИМЕ́РНО. Присл. до химе́рний. Коли ж Кирило вступив у ліс, ноги сковзались у нього, як на паркеті, над головою химерно корчились гілки – клубки жовтих гадюк (М.  Словник української мови у 20 томах
3. химерно — Присл. до химерний. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. химерно — Химе́рно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. химерно — Химерно нар. Странно, смѣшно.  Словник української мови Грінченка