химерно

ХИМЕ́РНО.

Присл. до химе́рний.

Коли ж Кирило вступив у ліс, ноги сковзались у нього, як на паркеті, над головою химерно корчились гілки – клубки жовтих гадюк (М. Коцюбинський);

Діти тихо, але швидко метнулися по хаті, як тіні, хапають, що кому подобається, химерно одягаються: одно закутується в хустку, друге – в рядно (С. Васильченко);

Іван прискочив до його [нього], впав химерно на одно коліно (І. Нечуй-Левицький);

А комини ж голубі-голубі. Ще й цяточками химерно поцяцьковані (А. Головко);

Як це незвично, навіть химерно звучить у наш час – циганське ворожіння (С. Журахович);

// у знач. присудк. сл.

Млин поменшав, осмутнів. Стало химерно якось на світі: темно – не темно, видно – не видно (С. Васильченко);

Крізь маленькі віконечка сонце пасмами проміння снувало .. Ич [іч], який ткач – і пару з борщу, і сизий дим з дідової люльки – все в основу свою вплітає. Химерно як! (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. химерно — химе́рно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. химерно — Присл. до химерний. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. химерно — Химе́рно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. химерно — ХИМЕ́РНО. Присл. до химе́рний. Коли ж Кирило вступив у ліс, ноги сковзались у нього, як на паркеті, над головою химерно корчились гілки — клубки жовтих гадюк (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
5. химерно — Химерно нар. Странно, смѣшно.  Словник української мови Грінченка