хирявий
ХИ́РЯВИЙ, а, е. Те саме, що хи́рний.
Щоб краще одурить Петра, Прикинувсь хирявим Мазепа (Греб., І, 1957, 112);
Світанок застав Михайла в ліску біля шосе, в хирявому сосновому ліску з низенькими кривими деревцями (Загреб., Європа 45, 1959, 34);
— Хирява шляхта на сеймі знов усе догори ногами переверне! (Стор., І, 1957, 356).
Словник української мови (СУМ-11)