хиря
ХИ́РЯ, і, ж., діал. Хвороба;
// Хвора людина, що має жалюгідний вигляд.
♦ Як [та] хи́ря — дуже слабий, жалюгідний.
Вернувся наш запорожець Як та хиря, хиря, Обідраний, облатаний, Калікою в хату (Шевч., II, 1963, 169);
Годи́ти, як хи́рі — дуже догоджати.
Як тій болячці, як тій хирі, Громадою годили Тому борцеві… (Шевч., II, 1963, 101);
На хи́рю — на біду.
А кайзак [казах] на хирю Та на тяжке лихо Любенько та тихо І вкрав ту сокиру (Шевч., II, 1963, 86).
Словник української мови (СУМ-11)