хиря
ХИ́РЯ, і, ж., діал.
Хвороба;
// Хвора людина, що має жалюгідний вигляд.
◇ (1) Ма́тері його (їх) хи́ря – уживається для вираження задоволення, великого захоплення чим-небудь.
– Та й гарні ж, хиря його матері, оті котики та кролики! – зовсім тобі наче живі (І. Нечуй-Левицький);
На базарі Залізняк гукає... – Добре, синку, Матері їх хиря! Мордуй, мордуй: в раю будеш або есаулом (Т. Шевченко);
(2) На хи́рю – на біду.
А кайзак [казах] на хирю Та на тяжке лихо Любенько та тихо І вкрав ту сокиру (Т. Шевченко);
Як (мов, ні́би і т. ін.) [лихі́й, пече́ній, тій і т. ін.] боля́чці (рідко хи́рі) див. боля́чка;
(3) Як [та] хи́ря – дуже слабий, жалюгідний.
Вернувся наш запорожець Як та хиря, хиря, Обідраний, облатаний, Калікою в хату (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)