хиря

хи́ря

-і, ж., діал.

Хвороба.

|| Хвора людина, що має жалюгідний вигляд.

На хирю — на біду.

Значення в інших словниках

1. хиря — хи́ря 1 іменник жіночого роду хвороба діал. хи́ря 2 іменник жіночого роду, істота про людину діал.  Орфографічний словник української мови
2. хиря — див. біда; хвороба  Словник синонімів Вусика
3. хиря — ХИ́РЯ, і, ж., діал. Хвороба; // Хвора людина, що має жалюгідний вигляд. ◇ (1) Ма́тері його (їх) хи́ря – уживається для вираження задоволення, великого захоплення чим-небудь. – Та й гарні ж, хиря його матері, оті котики та кролики!...  Словник української мови у 20 томах
4. хиря — ХВОРО́БА (порушення нормальної життєдіяльності організму під впливом несприятливих факторів), ЗАХВО́РЮВАННЯ, НЕДУ́ГА (НЕДУ́Г рідше), ХВО́РІСТЬ, НЕЗДОРО́В'Я, СЛА́БІСТЬ, НЕ́МІЧ розм., НЕ́МОЩІ розм., БО́ЛІСТЬ розм., БО́ЛЕЩІ заст.  Словник синонімів української мови
5. хиря — Хи́ря, -рі, -рею  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. хиря — ХИ́РЯ, і, ж., діал. Хвороба; // Хвора людина, що має жалюгідний вигляд. ♦ Як [та] хи́ря — дуже слабий, жалюгідний. Вернувся наш запорожець Як та хиря, хиря, Обідраний, облатаний, Калікою в хату (Шевч., II, 1963, 169); Годи́ти, як хи́рі — дуже догоджати.  Словник української мови в 11 томах
7. хиря — Хи́ря, -рі ж. Болѣзнь. Употребл лишь въ извѣстныхъ выраженіяхъ, напр. такий, як хи́ря. Больной, имѣющій жалкій видъ. Вернувся наш запорожець, як та хиря-хиря, обідраний, облатаний, калікою в хату. Шевч. 229. годити, як хирі. Сильно угождать.  Словник української мови Грінченка