хлистик
ХЛИ́СТИК¹, а, ч. Зменш. до хлист¹.
Панич наближався до брами, недбало помахуючи хлистиком (Л. Укр., III, 1952, 607).
ХЛИ́СТИК², а, ч., розм. Те саме, що же́вжик 1;
// Уживається як лайливе слово, перев. при звертанні.
В такім настрою застав його Заяць. — Га, ти, помано, ти, хлистику, ти, гусяче повітря! — кричав на нього Медвідь (Фр., IV, 1950, 72).
Словник української мови (СУМ-11)