хлистик
ХЛИ́СТИК¹, а, ч.
Зменш. до хлист¹.
Панич наближався до брами, недбало помахуючи хлистиком (Леся Українка);
Кух грав олив'яними очима і так піжонськи помахував хлистиком, що я ледве втрималась, щоб не зареготати (М. Хвильовий).
ХЛИ́СТИК², а, ч., розм.
Те саме, що же́вжик 1;
// Уживається як лайливе слово, перев. при звертанні.
В такім настрою застав його Заяць. – Га, ти, помано, ти, хлистику, ти, гусяче повітря! – кричав на нього Медвідь (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)