хлопців

ХЛО́ПЦІВ, цева, цеве. Прикм. до хло́пець; належний хлопцеві.

Матюха сатанів. Скривавлене обличчя хлопцеве і з очей страх будили в ньому гостре чуття звірячої люті й хмільної насолоди (Головко, II, 1957, 144);

Хлопцева рішучість розвеселила дорослих (Гончар, І, 1959, 47);

В голосі хлопцевім бриніли ледве вловні нотки і сорому, і образи, і жалю до батька (Кир., Вибр., 1960, 336).

Значення в інших словниках

1. хлопців — хло́пців прикметник  Орфографічний словник української мови
2. хлопців — ХЛО́ПЦІВ, цева, цеве. Прикм. до хло́пець; належний хлопцеві. Матюха сатанів. Скривавлене обличчя хлопцеве і з очей страх будили в ньому гостре чуття звірячої люті й хмільної насолоди (А. Головко); Хлопцева рішучість розвеселила дорослих (О.  Словник української мови у 20 томах
3. хлопців — -цева, -цеве. Прикм. до хлопець. || Належний хлопцеві.  Великий тлумачний словник сучасної мови