хлопців
ХЛО́ПЦІВ, цева, цеве.
Прикм. до хло́пець; належний хлопцеві.
Матюха сатанів. Скривавлене обличчя хлопцеве і з очей страх будили в ньому гостре чуття звірячої люті й хмільної насолоди (А. Головко);
Хлопцева рішучість розвеселила дорослих (О. Гончар);
В голосі хлопцевім бриніли ледве вловні нотки і сорому, і образи, і жалю до батька (І. Кириленко).
Словник української мови (СУМ-20)