хлопча
ХЛОПЧА́, а́ти, с.
Зменш.-пестл. до хло́пець 1.
Як же хлопча узялось за письмо і стало не спотикаючись читати аж по верхам [верхах], батько .. віддав хлопця у науку до дяка (Г. Квітка-Основ'яненко);
В садочку біля лавочки Копається хлопча (Л. Первомайський);
Хлопча .. дивилося вслід чужинцеві (Олесь Досвітній);
Він [Іван] схилився до хлопчати: – Підведи мене до стовпа! Хлопченя взяло його за руку, і він обмацав долонями шкарубкий стовбур (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)