хлопча
ХЛОПЧА́, а́ти, с. Зменш.-пестл. до хло́пець 1.
Як же хлопча узялось за письмо і стало не спотикаючись читати аж по верхам [верхах], батько.. віддав хлопця у науку до дяка (Кв.-Осн., II, 1956, 481);
В садочку біля лавочки Копається хлопча (Перв., Райдуга.., 1960, 15);
Хлопча.. дивилося вслід чужинцеві (Досв., Гюлле, 1901, 16).
Словник української мови (СУМ-11)