хлудина
ХЛУДИ́НА, и, ж., розм. Лозина, різка.
Грицько, потрушуючи хлудиною, реготався (Мирний, IV, 1955, 98);
— Та он у Хоми Хомича онуки — фронтовики. А проте баба Горпина і тепер іще щовечора ганяє його круг хати хлудиною (Головко, І, 1957, 454);
Рідкодуб, на ходу застібаючи комір сорочки, очима шукав по подвір’ю хлудини (Кир., Вибр., 1960, 169);
Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники, а це так заболіло і допекло… (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 115).
Словник української мови (СУМ-11)