хлоста
ХЛО́СТА, и, ж., розм. Биття різками.
— Довго-таки пролежав [Мазепа] після тернової та шипшинної хлости, довгенько-таки… (Морд., І, 1958, 130);
Згадати [Івану Петровичу] було що: тілесні кари..— вистоювання голими колінами на гречці, щотижневе підрахування гріхів і потім «хлоста» відповідно до заслуг (Полт., Повість.., 1960, 140).
◊ Да́ти (вси́пати, завда́ти) хло́сти (хло́сту) — відшмагати, побити кого-небудь.
Його піймали хлопи панські із ляшків і завдали доброї хлости (Морд., І, 1958, 140);
[Петро:] Та я йому сам перед вами таку дам хлосту, що не дай боже! (Кост., І, 1967, 184).
Словник української мови (СУМ-11)