хлоста —
Хло́ста: — кара, прочухан [25]
Словник з творів Івана Франка
хлоста —
ХЛО́СТА, и, ж., розм. Биття різками; шмагання. – Положивши, дайте добру хлосту, поки верне дощі та роси, що, знаю, в неї на мисниках та на полицях (Г. Квітка-Основ'яненко); – Довго-таки пролежав [Мазепа] після тернової та шипшинної хлости, довгенько-таки.
Словник української мови у 20 томах
хлоста —
-и, ж., розм. Биття різками. Дати хлости — відшмагати, побити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
хлоста —
Хло́ста і хльо́ста, -ти, -ті
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
хлоста —
ХЛО́СТА, и, ж., розм. Биття різками. — Довго-таки пролежав [Мазепа] після тернової та шипшинної хлости, довгенько-таки… (Морд., І, 1958, 130); Згадати [Івану Петровичу] було що: тілесні кари..
Словник української мови в 11 томах
хлоста —
Хло́ста, -ти ж. Порка, наказаніе розгами. Ном. № 3862. Положивши, дайте добру хлосту, поки верне дощі та роси, що, знаю, в неї на мисниках та на полицях. Кв. хло́сти да́ти. Выпороть, а затѣмъ вообще отколотить. Гей дамо ляхам, а превражим синам превеликую хлосту. АД. ІІ. 66.
Словник української мови Грінченка