хлоста
ХЛО́СТА, и, ж., розм.
Биття різками; шмагання.
– Положивши, дайте добру хлосту, поки верне дощі та роси, що, знаю, в неї на мисниках та на полицях (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Довго-таки пролежав [Мазепа] після тернової та шипшинної хлости, довгенько-таки... (Д. Мордовець);
Згадати [Івану Петровичу] було що: тілесні кари .. – вистоювання голими колінами на гречці, щотижневе підрахування гріхів і потім “хлоста” відповідно до заслуг (О. Полторацький).
Словник української мови (СУМ-20)