1. Словник української мови в 11 томах

хлоста

ХЛО́СТА, и, ж., розм. Биття різками.

— Довго-таки пролежав [Мазепа] після тернової та шипшинної хлости, довгенько-таки… (Морд., І, 1958, 130);

Згадати [Івану Петровичу] було що: тілесні кари..— вистоювання голими колінами на гречці, щотижневе підрахування гріхів і потім «хлоста» відповідно до заслуг (Полт., Повість.., 1960, 140).

◊ Да́ти (вси́пати, завда́ти) хло́сти (хло́сту) — відшмагати, побити кого-небудь.

Його піймали хлопи панські із ляшків і завдали доброї хлости (Морд., І, 1958, 140);

[Петро:] Та я йому сам перед вами таку дам хлосту, що не дай боже! (Кост., І, 1967, 184).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хлоста — Хло́ста: — кара, прочухан [25] Словник з творів Івана Франка
  2. хлоста — Наминачка, халазія, ПРОЧУХАН, хльора, хлост, хльост Словник синонімів Караванського
  3. хлоста — ХЛО́СТА, и, ж., розм. Биття різками; шмагання. – Положивши, дайте добру хлосту, поки верне дощі та роси, що, знаю, в неї на мисниках та на полицях (Г. Квітка-Основ'яненко); – Довго-таки пролежав [Мазепа] після тернової та шипшинної хлости, довгенько-таки. Словник української мови у 20 томах
  4. хлоста — -и, ж., розм. Биття різками. Дати хлости — відшмагати, побити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хлоста — Хло́ста і хльо́ста, -ти, -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. хлоста — Хло́ста, -ти ж. Порка, наказаніе розгами. Ном. № 3862. Положивши, дайте добру хлосту, поки верне дощі та роси, що, знаю, в неї на мисниках та на полицях. Кв. хло́сти да́ти. Выпороть, а затѣмъ вообще отколотить. Гей дамо ляхам, а превражим синам превеликую хлосту. АД. ІІ. 66. Словник української мови Грінченка