хлібниця
ХЛІ́БНИЦЯ, і, ж.
1. заст. Жін. до хлі́бник.
2. Тарілка або кошик для хліба та хлібних виробів.
На столі.. стояв уже готовий обід, виблискували начищені ножі й виделки, хлібниця з хлібом (Сенч., На Бат. горі, 1960, 45);
Через кілька хвилин на столі з’явилось малинове варення.., у грубих полив’яних хлібницях пиріжки з грушами, різне печиво (М. Ол., Леся, 1960, 148);
Максим підсунув ближче до Голди лозову хлібницю, на якій лежали квадратові шматочки печива (Ткач, Арена, 1960, 9);
// Невеликий ящик для зберігання хліба.
Серед товарів ширвжитку Херсонського комбайнового заводу приємне враження справляє хлібниця, що закривається,— зручна, оригінальна (Рад. Укр., 29.IV 1971, 4).
Словник української мови (СУМ-11)