хлібник

ХЛІ́БНИК, а, ч., заст. Той, хто випікає або продає хліб.

Ще не мало йому приходилося у той день бігати. До хлібника, до різників, повара найняти (Мирний, III, 1954, 286);

Молодиці й старі діди-хлібники ловко вергали в піч, у другу, в третю — книші та паляниці для козацтва (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 333).

Значення в інших словниках

1. хлібник — хлі́бник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. хлібник — ХЛІ́БНИК, а, ч., розм., рідко. Той, хто випікає або продає хліб. Ще не мало йому приходилося у той день бігати. До хлібника, до різників, повара найняти (Панас Мирний); Молодиці й старі діди-хлібники ловко вергали в піч, у другу, в третю – книші та паляниці для козацтва (О. Ільченко).  Словник української мови у 20 томах
3. хлібник — -а, ч., заст. Той, хто випікає або продає хліб.  Великий тлумачний словник сучасної мови