1. Словник української мови в 11 томах

хлібник

ХЛІ́БНИК, а, ч., заст. Той, хто випікає або продає хліб.

Ще не мало йому приходилося у той день бігати. До хлібника, до різників, повара найняти (Мирний, III, 1954, 286);

Молодиці й старі діди-хлібники ловко вергали в піч, у другу, в третю — книші та паляниці для козацтва (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 333).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хлібник — хлі́бник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. хлібник — ХЛІ́БНИК, а, ч., розм., рідко. Той, хто випікає або продає хліб. Ще не мало йому приходилося у той день бігати. До хлібника, до різників, повара найняти (Панас Мирний); Молодиці й старі діди-хлібники ловко вергали в піч, у другу, в третю – книші та паляниці для козацтва (О. Ільченко). Словник української мови у 20 томах
  3. хлібник — -а, ч., заст. Той, хто випікає або продає хліб. Великий тлумачний словник сучасної мови