хлібник
ХЛІ́БНИК, а, ч., розм., рідко.
Той, хто випікає або продає хліб.
Ще не мало йому приходилося у той день бігати. До хлібника, до різників, повара найняти (Панас Мирний);
Молодиці й старі діди-хлібники ловко вергали в піч, у другу, в третю – книші та паляниці для козацтва (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)