хмарніти

ХМАРНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. Тільки 3 ос. Ставати хмарним (про небо, погоду, день тощо).

*Образно. Щораз хмарніють дні імперіалізму, дряхліє його чорна душа (Мельн., Обличчя.., 1960, 10);

// безос.

З обіду почало хмарніти;

// Те саме, що хму́ритися 3.

Копи.. то хмарніють, то міняться на сонці щирим золотом (Кос., Новели, 1962, 120).

2. перен. Те саме, що хму́ритися 1.

Остап розламує чахле стебло, чоло хмарніє, в очах застиг переляк: гессенська муха в житньому стеблі смокче сік (Горд., II, 1959, 328);

Капітан деякий час сидить мовчки, обличчя його хмарніє. Як він жив́ Чи був він щасливий́ Не так просто, видно, на це відповісти (Гончар, Тронка, 1963, 148).

Значення в інших словниках

1. хмарніти — хмарні́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. хмарніти — ХМАРНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. тільки 3 ос. Ставати хмарним (про небо, погоду, день тощо); // безос. З обіду почало хмарніти; // Те саме, що хму́ритися 3. Копи .. то хмарніють, то міняться на сонці щирим золотом (Г. Косинка). 2. перен.  Словник української мови у 20 томах
3. хмарніти — -ію, -ієш, недок. 1》 тільки 3 ос. Ставати хмарним (про небо, погоду, день тощо). || безос. || Те саме, що хмуритися 3). 2》 перен. Те саме, що хмуритися 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хмарніти — НАХМУ́РИТИСЯ (стати похмурим, незадоволеним, сердитим), ПОХМУ́РИТИСЯ, НАСУ́ПИТИСЯ, СПОХМУРНІ́ТИ, ПОХМУРНІ́ТИ, ПОСУ́ПИТИСЯ, СХМУРНІ́ТИ рідше, НАСУ́МРИТИСЯ (НАСУ́РМИТИСЯ) розм., ПОТЕМНІ́ТИ підсил., НАСУРМА́ЧИТИСЯ підсил. розм., НАХМА́РИТИСЯ підсил. поет.  Словник синонімів української мови