хмарніти
ХМАРНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
1. тільки 3 ос. Ставати хмарним (про небо, погоду, день тощо);
// безос.
З обіду почало хмарніти;
// Те саме, що хму́ритися 3.
Копи .. то хмарніють, то міняться на сонці щирим золотом (Г. Косинка).
2. перен. Те саме, що хму́ритися 1.
Остап розламує чахле стебло, чоло хмарніє, в очах застиг переляк: гессенська муха в житньому стеблі смокче сік (К. Гордієнко);
Капітан деякий час сидить мовчки, обличчя його хмарніє. Як він жив́ Чи був він щасливий́ Не так просто, видно, на це відповісти (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)