хованка

ХО́ВАНКА¹, и, ж., розм. Те саме, що схо́ванка¹ 2, 3.

У мене добра хованка єсть,— заховаю, то ніхто не знайде (Сл. Гр.);

— Мені боязко, неньку,— шепотіла Марійка.— Наш Микольцьо не витерпить і вийде із хованки (Кучер, Дорога.., 1958, 172).

ХО́ВАНКА² див. хо́ванки.

Значення в інших словниках

1. хованка — хо́ванка 1 іменник жіночого роду переховування; потайник; укриття розм. хо́ванка 2 іменник жіночого роду дитяча гра частіше вживається у множині  Орфографічний словник української мови
2. хованка — див. притулок; схованка  Словник синонімів Вусика
3. хованка — ХО́ВАНКА¹, и, ж., розм. Те саме, що схо́ванка¹ 2, 3. У мене добра хованка єсть, – заховаю, то ніхто не знайде (Сл. Б. Грінченка); – Мені боязко, неньку, – шепотіла Марійка. – Наш Микольцьо не витерпить і вийде із хованки (В. Кучер). ХО́ВАНКА² див. хо́ванки.  Словник української мови у 20 томах
4. хованка — I -и, ж., розм. Те саме, що схованка I 2), 3). II див. хованки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хованка — СХО́ВАНКА (місце таємного зберігання чогось або перебування кого-небудь), СХОВ, СХО́ВИЩЕ, СХО́ВОК, ПОТАЙНИ́К, ТАЙНИ́К, ХО́ВАНКА розм., КРИЇ́ВКА розм., СПУД заст., ПЕРЕХО́ВОК діал., СКРИ́ТКА діал., НИ́ШПОРКА діал., ПІ́ДРІ (ПІ́ДРЯ) діал.  Словник синонімів української мови
6. хованка — Хованка, -ки ж. 1) Спрятъ. У мене добра хованка єсть, — заховаю, то ніхто не знайде. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка