хований

ХО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. і теп. ч. до хова́ти¹.

Тільки тепер вона розуміє тую старанно ховану тугу, що часом все ж таки пробивалась в тих глибоких очах (Л. Укр., III, 1952, 591).

2. у знач. прикм. Те саме, що тає́мний.

[Горпина Корніївна:] Так оце у вас крадене весілля, ховане вінчання! (Н.-Лев., II, 1956, 526).

Значення в інших словниках

1. хований — хо́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. хований — ХО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до хова́ти¹; той, якого ховаличи ховають. Тільки тепер вона розуміє тую старанно ховану тугу, що часом все ж таки пробивалась в тих глибоких очах (Леся Українка). 2. у знач. прикм. Те саме, що тає́мний.  Словник української мови у 20 томах
3. хований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. і теп. ч. до ховати I. 2》 у знач. прикм. Те саме, що таємний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хований — ТАЄ́МНИЙ (якого навмисне приховують від інших; відомий небагатьом; який діє приховано), ПОТАЄ́МНИЙ, ПОТАЙНИ́Й, ПОТАЄНИЙ, ПРИХО́ВАНИЙ, СЕКРЕ́ТНИЙ, ЗАХО́ВАНИЙ, ХО́ВАНИЙ, СКРИ́ТНИЙ, ТАЄМНИ́ЧИЙ.  Словник синонімів української мови
5. хований — Хо́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. хований — Хо́ваний, -а, -е 1) Прятанный. 2) Вскормленный, ручной. Вовк хований, приятель перепрошений, син прибраний, а жид хрещений, — то все непевні. Ном. № 8101.  Словник української мови Грінченка