хованець
ХОВА́НЕЦЬ, нця, ч., діал.
1. Вихованець.
2. Чорт, домовик.
Пан учитель Лупина підслухав, як діти розповідали собі, що будник при залізниці держить у своїй хаті хованця, замкненого в маленькій рурці (Ков., Світ.., 1960, 103).
Словник української мови (СУМ-11)