хов

ХОВ, у, ч., діал. Виховання.

— І ти ж такого самого грецького роду й хову, як і я (Н.-Лев., V, 1966, 286);

— Батько й найшов мені дівчину тут, В Жовтанцях: здорова, вродлива І простого хову (Фр., X, 1954, 224);

// Годівля, догляд.

Сей кінь свого хову (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. хов — Виховання, плекання; [X]  Словник з творів Івана Франка
2. хов — Хов. Розведення, вирощування свійських тварин. Окрім наведених уже, є в Швайцариї ще кілька хліборобских союзів, як наприклад: Союз швайцарский дляхову брунатної худоби, Союз для хову таркатої худоби, Союз молочарский і иньші (Товариш, 1908, 95-96)...  Українська літературна мова на Буковині
3. хов — (дітей) Д. виховання, (тварин) годівля, відгодівля  Словник синонімів Караванського
4. хов — ХОВ, у, ч., діал. Виховання. – І ти ж такого самого грецького роду й хову, як і я (І. Нечуй-Левицький); – Батько й найшов мені дівчину тут, в Жовтанцях: здорова, вродлива І простого хову (І. Франко); // Годівля, догляд. Сей кінь свого хову (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
5. хов — хов плекання, догляд (ст): Підливаю свої квітки. Ходіть, ходіть до мене нагору, дістанете гарну левконію мого хову і, може, ще що-небудь (Марська)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. хов — -у, ч., діал. Виховання. || Годівля, догляд.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. хов — Хов, -ву; хо́ви, -вів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. хов — Хов, -ву м. Воспитаніе, выкормъ. Сей кінь свого хову. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка