хований
ХО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до хова́ти¹; той, якого ховаличи ховають.
Тільки тепер вона розуміє тую старанно ховану тугу, що часом все ж таки пробивалась в тих глибоких очах (Леся Українка).
2. у знач. прикм. Те саме, що тає́мний.
[Горпина Корніївна:] Так оце у вас крадене весілля, ховане вінчання! (І. Нечуй-Левицький).
3. Вигодуваний, ручний.
Вовк хований, приятель перепрошений, син прибраний .. – то все непевні (Номис).
Словник української мови (СУМ-20)