ховрашок
ХОВРАШО́К, шка́, ч. Те саме, що ховра́х.
На території УРСР водиться три види ховрашків: європейський, крапчастий та малий (Шкідн. поля.., 1949, 114);
Кричать сови, спить діброва, Зіроньки сіяють, Понад шляхом, щирицею, Ховрашки гуляють (Шевч., І, 1963, 29);
В траві дзвенять коники, ворушаться ховрашки, миготять вушками (Н.-Лев., III, 1956, 314);
З нірок обережно визирали вусаті ховрашки (Тулуб, В степу.., 1964, 39);
*Образно. Обома руками треба відхрещуватися далі від усіх лабораторних ховрашків: на заводах мають працювати люди, та ще й з тверезими головами (Шовк., Інженери, 1956, 364);
*У порівн. Цікаві хлоп’ята вискочать з двору подивитися, мов на яке чудо, на ту валку, вискочать, крикнуть і, як ховрашки, дременуть у двір (Мирний, І, 1954, 261).
Словник української мови (СУМ-11)