ховрашок
ХОВРАШО́К, шка́, ч. Те саме, що ховра́х.
На території УРСР водиться три види ховрашків: європейський, крапчастий та малий (Шкідн. поля.., 1949, 114);
Кричать сови, спить діброва, Зіроньки сіяють, Понад шляхом, щирицею, Ховрашки гуляють (Шевч., І, 1963, 29);
В траві дзвенять коники, ворушаться ховрашки, миготять вушками (Н.-Лев., III, 1956, 314);
З нірок обережно визирали вусаті ховрашки (Тулуб, В степу.., 1964, 39);
*Образно. Обома руками треба відхрещуватися далі від усіх лабораторних ховрашків: на заводах мають працювати люди, та ще й з тверезими головами (Шовк., Інженери, 1956, 364);
*У порівн. Цікаві хлоп’ята вискочать з двору подивитися, мов на яке чудо, на ту валку, вискочать, крикнуть і, як ховрашки, дременуть у двір (Мирний, І, 1954, 261).
Значення в інших словниках
- ховрашок — ховрашо́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ховрашок — ХОВРАШО́К, шка́, ч. Те саме, що ховра́х. Кричать сови, спить діброва, Зіроньки сіяють, Понад шляхом, щирицею, Ховрашки гуляють (Т. Шевченко); В траві дзвенять коники, ворушаться ховрашки, миготять вушками (І. Словник української мови у 20 томах
- ховрашок — -шка, ч. Те саме, що ховрах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ховрашок — Ховрашо́к, -шка́; -шки́, -шкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ховрашок — Ховрах, -ха м. Сусликъ. Вовки, лисиці з ховрахами, зайці дурні, шкодливий тхір, і ще там деяких чимало безпешно в лісі панувало. Гліб. ум. ховрашо́к. По над шляхом щирицею ховрашки гуляють. Шевч. 77. Словник української мови Грінченка