хода

ХОДА́, и́, ж.

1. Процес ходіння; ходьба.

Тодозя тихою ходою прямувала шляхом до Києва (Н.-Лев., VII, 1966, 206);

Він ішов тепер прудко, сильно вимахуючи ціпком, мов усю силу свою молодечу вкладав і в ту ходу, і в рухи (Коцюб., І, 1955, 340);

Йдучи по піску поруч воза, Юхим упрівав і від ходи, і від думок (Ле, Ю. Кудря, 1956, 13);

Залишивши матір, пішов [Артем], навмисне не поспішаючи, щоб у розміреній ході вгамувати своє хвилювання (Головко, А. Гармаш, 1971, 271);

Від швидкої ходи випирало дух, піт заливав очі (Тют., Вир, 1964, 316);

// Звуки, утворювані при ходінні.

[Річард (прислухається, як тихшає хода Джонатана надворі, далі сідає в кінці стола):] Який я одинокий, боже правий! (Л. Укр., III, 1952, 110);

Самотньо й лунко одгукується в німих стінах моя помірна хода (Вас., II, 1959, 74);

Під вікнами почулась хода по рипучому снігу і голоси (Головко, А. Гармаш, 1971, 455);

// У сполученні з іменниками, які означають час, уживається як міра відстані.

До гаю хоч близенько видати, та далеко стрибати: розсудливій людині на добру годину ходи (Вовчок, І, 1955, 203);

Махтей Нагірний живе від мене на годину ходи (П. Куліш, Вибр., 1969, 304);

Мені сказали, що за день ходи я дістанусь до Маніли (Ю. Янов., II, 1958, 82);

// Спосіб ходу, бігу коня.

Пани й батюшки оглядають ходу [коней] і між собою нишком перемовляються або крадькома переморгуються (Н.-Лев., VII, 1966, 357);

// Швидкість руху, переміщення кого-, чого-небудь.

Набавляючи ходи, загримить [паровоз] під гору (Еллан, II, 1958, 10 ).

Зби́тися з ходи́ — спіткнутися.

Збився [Тритузний] з ходи.. і вже побачили його на чотирьох, вже знаменитий картуз покотився геть (Гончар, Бригантина, 1973, 122);

На ході́, розм. — те саме, що На ходу́ ( див. хід).

Десяцький був тверезіший за голову і придержував його на ході під руку (Н.-Лев., VI, 1966, 357);

Семен покірно пішов за товаришем, ридаючи та хитаючись на ході (Л. Укр., III, 1952, 568);

На ході часом він діловито щось собі мимрив, загинав пальці й рахував (Коцюб., II, 1955, 193);

Ззаду й Матюха ще підбіг і на ході чоботом ударив — аж хлопець як не впав (Головко, II, 1957, 145);

Піти́ (ви́йти і т. ін.) ско́рою ходо́ю див. ско́рий;

Приско́рювати (приско́рити) ходу́; Наддава́ти (надда́ти, придава́ти, прида́ти і т. ін.) ходи́ — починати йти, їхати швидше.

[Паріс:] Я хутко повернуся… (Дедалі все прискорює ходу і хутко зникає в брамі царського двору) (Л, Укр., II, 1951, 318);

Мисливець прискорив ходу (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 225);

Гнідко наддав ходи (Мирний, IV, 1955, 312);

Дід промовив «гай-гай» і придав ходи (Вовчок, І, 1955, 343);

Микита набавив ходи (Л. Янов., І, 1959, 318);

Прити́шувати (прити́шити, сти́шувати, сти́шити і т. ін.) ходу́ — те саме, що Упові́льнювати (упові́льнити) ходу́ ( див. упові́льнювати).

Він притишив ходу, та за чверть години був уже в центрі села (Багмут, Опов., 1959, 17);

— Доброго здоров’я, Грицю. На музики, либонь, тнеш́ — Аякже! — Гриць стишує ходу, приноровлюючись до її кроків (Стельмах, II, 1962, 414);

Укоро́чувати (укороти́ти) ходи́ див. укоро́чувати;

Упові́льнювати (упові́льнити) ходу́ див. упові́льнювати.

2. Манера ходити, ступати.

Добре, ..що шовкові брови удались, хода павина да вид королівський,— дак і козака доскочила (Барв., Опов.., 1902, 121);

Цілу ніч Якова не було, .. нема його, не чутно його важкої ходи (Мирний, І, 1954, 223);

Молодиця прегарна, років їй, певно, сорок, хода спокійна і навіть велична (Ю. Янов., І, 1954, 62);

Серед інших бійців їх [розвідників] одразу можна було впізнати і по впевнено-розвалькуватій ході, і по мові, і по рухах, в яких було щось солдатсько-аристократичне (Гончар, III, 1959, 18);

Незабаром в передпокій увійшла рішучою ходою немолода лікарка (Стельмах, II, 1962, 252);

Дробот ішов і крадькома позирав на Наталку. Яка в неї легка хода! (Жур., Нам тоді.., 1968, 197);

Ідуть поважною ходою корови з поля чередою (Сос., II, 1958, 434);

// Спосіб переміщення транспорту, машин тощо.

Задивившись на рівну ходу потужного трактора «ХТЗ-НАТІ», Матеїк зупинив коней і, мов зачарований, стояв не рухаючись (Мур., Бук. повість, 1959, 299);

Кричать гудки, мов сурми бою, і трактор владною ходою у полі чорну ріже путь (Сос., І, 1957, 156).

3. у знач. присл. ходо́ю, розм. Повільно, тихо.

Замовк [Галайда], зажурився, Поїхав ходою (Шевч., І, 1951, 120);

Доведеться майже ходою тепер їхати (Крот., Сини.., 1948, 41).

4. чого, чия, перен. Рух уперед, розвиток від нижчого рівня до вищого; прогрес.

В чорнім вугіллі горить Сяйво років і століть, І шумлять-гудуть заводи, І нема тих сил, народе, Щоб ходу твою спинить! (Рильський, III, 1961, 19);

Ні тюрми, ні шибениці, ні долари і злобне виття імперіалістичних гієн не могли зупинити невблаганної ходи історії (Рад. Укр., 25.Х 1961, 1);

// Успіхи, досягнення в процесі розвитку чого-небудь.

В пам’яті людства ніколи не зітруться знаменні події, якими була відзначена переможна хода семирічки (Наука.., 1, 1960, 3);

У час потокових ліній і автоматизованих процесів, у вік всевладної ходи кібернетики та полімерної хімії не можна без критичного самоогляду (Літ. Укр., 14.XII 1962, 2);

// Поширення, розповсюдження (ідей, течій тощо).

Як не можна зупинити схід сонця, так не можна зупинити переможної ходи марксистсько-ленінських ідей (Ком. Укр., 9, 1967, 53);

У першотравневих торжествах з особливою силою виявилася могутня хода комунізму (Рад. Укр., 5.V 1959, 1);

// Проходження або здійснення чого-небудь.

Гуркотить, перекочується небом артилерійська канонада, здригається земля від вибухів, ближче й ближче чути в Люботині ходу війни (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 28);

В лісах теж відчувалася хода весни (Стельмах, І, 1962, 217);

Коли всі зібралися, він розповів нам про переможну ходу революції (Минко, Моя Минківка, 1962, 110);

// у що. Наближення, прагнення до чого-небудь.

Я люблю мою Вітчизну, що кругом, як сад, цвіте, за ходу її залізну у майбутнє золоте (Сос., Зел. світ, 1949, 3);

Народе мій! У кожнім колоску, У кожній бурячині і зернині Ходу я чую в комунізм лунку (Рильський, III, 1961, 239).

5. діал. Марш.

Стоїть [справник] та свистить — якусь жовнірську ходу висвищує [висвистує] (Вовчок, І, 1955, 248).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хода — хода́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. хОда — ФР. драла, дьору, навтіки, навтікача <н. дати ходу> Словник синонімів Караванського
  3. ходА — Крок, похід, ступа, (вчута вухом) звуки кроків, ФР. ходьба, хід <н. година ходи>, (поїзда) швидкість, (історії) поступ, проґрес Словник синонімів Караванського
  4. хода — див. свиня Словник синонімів Вусика
  5. хода — [хода] -ди, д. і м. хоуд'і Орфоепічний словник української мови
  6. хода — ХО́ДА, присл., розм. Швидко тікати, уникаючи чогось. Чорт баче [бачить], що біда, та хода (Сл. Б. Грінченка); Вона за ним, він хода, біжить (І. Манжура). (1) Швидко́ю (ско́рою) ходо́ю, зі сл. іти, ходити і т. ін. – швидко, не затримуючись. Словник української мови у 20 томах
  7. хода — хода́: ◊ котя́чою ходою → котячий Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. хода — Тільки й ходу, що з моста в воду. Про безвихідну ситуацію. Три дні ходу — днина гостини. Коли далеко добиратися у короткі гостини. Ходили три дні, та виходили злидні. Бідні ходили на заробітки, нічого не заробили і втратили те, що мали. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. хода — -и, ж. 1》 Процес ходіння; ходьба. || Звуки, утворювані під час ходіння. || У сполученні з іменниками, які означають час, уживається як міра відстані. || Спосіб ходу, бігу коня. || Швидкість руху, переміщення кого-, чого-небудь. Прискорювати ходу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. хода — I. МАРШ (музичний твір у чіткому ритмі), ХОДА́ діал. Над нами має скорботними крильми Шопенів марш, крізь мідь злетівши строгу (М. Рильський); Стоїть (справник) та свистить — якусь жовнірську ходу висвищує (Марко Вовчок). Словник синонімів української мови
  11. хода — Хода́, -ди́, -ді́, на -ді́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. хода — I. Хо́да, -ди ж. Въ загадкѣ: свинья. Виса ( = яблуко) висить, хода ходить, виса впала, хода ззіла. Ном. стр. 294, № 120. --------------- II. Хода нар. Убѣгать, уходить скорѣй, давай, Богъ, ноги. Чорт баче, шо біда, та хода. Грин. II. 87. Словник української мови Грінченка