1. Великий тлумачний словник сучасної мови

хода

хода́

-и, ж.

1》 Процес ходіння; ходьба.

|| Звуки, утворювані під час ходіння.

|| У сполученні з іменниками, які означають час, уживається як міра відстані.

|| Спосіб ходу, бігу коня.

|| Швидкість руху, переміщення кого-, чого-небудь. Прискорювати ходу.

Збитися з ходи — спіткнутися.

2》 Манера ходити, ступати.

|| Спосіб переміщення транспорту, машин тощо.

3》 у знач. присл. ходою, розм. Повільно, тихо.

4》 чого, чия, перен. Рух уперед, розвиток від нижчого рівня до вищого; прогрес.

|| Успіхи, досягнення в процесі розвитку чого-небудь.

|| Поширення, розповсюдження (ідей, течій тощо).

|| Проходження або здійснення чого-небудь.

|| у що. Наближення, прагнення до чого-небудь.

5》 діал. Марш.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хода — хода́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. хОда — ФР. драла, дьору, навтіки, навтікача <н. дати ходу> Словник синонімів Караванського
  3. ходА — Крок, похід, ступа, (вчута вухом) звуки кроків, ФР. ходьба, хід <н. година ходи>, (поїзда) швидкість, (історії) поступ, проґрес Словник синонімів Караванського
  4. хода — див. свиня Словник синонімів Вусика
  5. хода — [хода] -ди, д. і м. хоуд'і Орфоепічний словник української мови
  6. хода — ХО́ДА, присл., розм. Швидко тікати, уникаючи чогось. Чорт баче [бачить], що біда, та хода (Сл. Б. Грінченка); Вона за ним, він хода, біжить (І. Манжура). (1) Швидко́ю (ско́рою) ходо́ю, зі сл. іти, ходити і т. ін. – швидко, не затримуючись. Словник української мови у 20 томах
  7. хода — хода́: ◊ котя́чою ходою → котячий Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. хода — Тільки й ходу, що з моста в воду. Про безвихідну ситуацію. Три дні ходу — днина гостини. Коли далеко добиратися у короткі гостини. Ходили три дні, та виходили злидні. Бідні ходили на заробітки, нічого не заробили і втратили те, що мали. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. хода — I. МАРШ (музичний твір у чіткому ритмі), ХОДА́ діал. Над нами має скорботними крильми Шопенів марш, крізь мідь злетівши строгу (М. Рильський); Стоїть (справник) та свистить — якусь жовнірську ходу висвищує (Марко Вовчок). Словник синонімів української мови
  10. хода — Хода́, -ди́, -ді́, на -ді́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. хода — ХОДА́, и́, ж. 1. Процес ходіння; ходьба. Тодозя тихою ходою прямувала шляхом до Києва (Н.-Лев., VII, 1966, 206); Він ішов тепер прудко, сильно вимахуючи ціпком, мов усю силу свою молодечу вкладав і в ту ходу, і в рухи (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  12. хода — I. Хо́да, -ди ж. Въ загадкѣ: свинья. Виса ( = яблуко) висить, хода ходить, виса впала, хода ззіла. Ном. стр. 294, № 120. --------------- II. Хода нар. Убѣгать, уходить скорѣй, давай, Богъ, ноги. Чорт баче, шо біда, та хода. Грин. II. 87. Словник української мови Грінченка