хода

ХО́ДА, присл., розм.

Швидко тікати, уникаючи чогось.

Чорт баче [бачить], що біда, та хода (Сл. Б. Грінченка);

Вона за ним, він хода, біжить (І. Манжура).

(1) Швидко́ю (ско́рою) ходо́ю, зі сл. іти, ходити і т. ін. – швидко, не затримуючись.

Піднявшись, скорою ходою пішов [Андрійко] до клуні (М. Коцюбинський);

Уперед вийшов Петро скорою ходою, а за ним пхається нерадо Семен (Л. Мартович).

◇ (2) На ході́, розм. – те саме, що На ходу́ (див. хід).

Десяцький був тверезіший за голову і придержував його на ході під руку (І. Нечуй-Левицький);

Семен покірно пішов за товаришем, ридаючи та хитаючись на ході (Леся Українка);

На ході часом він діловито щось собі мимрив, загинав пальці й рахував (М. Коцюбинський);

Ззаду й Матюха ще підбіг і на ході чоботом ударив – аж хлопець як не впав (А. Головко).

ХОДА́, и́, ж.

1. Процес ходіння; ходьба.

Тодозя тихою ходою прямувала шляхом до Києва (І. Нечуй-Левицький);

Він ішов тепер прудко, сильно вимахуючи ціпком, мов усю силу свою молодечу вкладав і в ту ходу, і в рухи (М. Коцюбинський);

Йдучи по піску поруч воза, Юхим упрівав і від ходи, і від думок (Іван Ле);

Залишивши матір, пішов [Артем], навмисне не поспішаючи, щоб у розміреній ході вгамувати своє хвилювання (А. Головко);

Від швидкої ходи випирало дух, піт заливав очі (Григорій Тютюнник);

// Звуки, утворювані при ходінні.

[Річард (прислухається, як тихшає хода Джонатана надворі, далі сідає в кінці стола):] Який я одинокий, Боже правий! (Леся Українка);

Самотньо й лунко одгукується в німих стінах моя помірна хода (С. Васильченко);

Під вікнами почулась хода по рипучому снігу і голоси (А. Головко);

// У сполученні з іменниками, які означають час, уживається як міра відстані.

До гаю хоч близенько видати, та далеко стрибати: розсудливій людині на добру годину ходи (Марко Вовчок);

Махтей Нагірний живе від мене на годину ходи (П. Куліш);

Мені сказали, що за день ходи я дістанусь до Маніли (Ю. Яновський);

// Спосіб ходу, бігу коня.

Пани й батюшки оглядають ходу [коней] і між собою нишком перемовляються або крадькома переморгуються (І. Нечуй-Левицький);

// Швидкість руху, переміщення кого-, чого-небудь.

Набавляючи ходи, загримить [паровоз] під гору (В. Еллан-Блакитний).

2. Манера ходити, ступати.

Добре, .. що шовкові брови удались, хода павина да вид королівський, – дак і козака доскочила (Ганна Барвінок);

Цілу ніч Якова не було, .. нема його, не чутно його важкої ходи (Панас Мирний);

Молодиця прегарна, років їй, певно, сорок, хода спокійна і навіть велична (Ю. Яновський);

– Не ліз би ти в провожаті, Денисе, – неприязно обізвалася Уляна .. Той мовчки, як би не чуючи, що каже стара, пішов лугом розвалькуватою ходою (Григорій Тютюнник);

Серед інших бійців їх [розвідників] одразу можна було впізнати і по впевнено-розвалькуватій ході, і по мові, і по рухах, в яких було щось солдатсько-аристократичне (О. Гончар);

Незабаром в передпокій увійшла рішучою ходою немолода лікарка (М. Стельмах);

Дробот ішов і крадькома позирав на Наталку. Яка в неї легка хода! (С. Журахович);

Ідуть поважною ходою корови з поля чередою (В. Сосюра);

// Спосіб переміщення транспорту, машин тощо.

Задивившись на рівну ходу потужного трактора “ХТЗ-НАТІ”, Матеїк зупинив коней і, мов зачарований, стояв не рухаючись (І. Муратов);

Кричать гудки, мов сурми бою, і трактор владною ходою у полі чорну ріже путь (В. Сосюра).

3. у знач. присл. ходо́ю, розм. Повільно, повагом, неквапом.

Замовк [Галайда], зажурився, Поїхав ходою (Т. Шевченко);

Доведеться майже ходою тепер їхати (Є. Кротевич).

4. чого, чия, перен. Рух уперед, розвиток від нижчого рівня до вищого; поступ.

В чорнім вугіллі горить Сяйво років і століть, І шумлять-гудуть заводи, І нема тих сил, народе, Щоб ходу твою спинить! (М. Рильський);

// Успіхи, досягнення в процесі розвитку чого-небудь.

У час потокових ліній і автоматизованих процесів, увік всевладної ходи кібернетики та полімерної хімії не можна без критичного самопогляду (з газ.);

// Проходження або здійснення чого-небудь.

Гуркотить, перекочується небом артилерійська канонада, здригається земля від вибухів, ближче й ближче чути в Люботині ходу війни (Д. Бедзик);

В лісах теж відчувалася хода весни (М. Стельмах);

Коли всі зібралися, він розповів нам про переможну ходу революції (В. Минко);

// у що. Наближення, прагнення до чого-небудь.

Я люблю мою Вітчизну, що кругом, як сад, цвіте, за ходу її залізну у майбутнє золоте (В. Сосюра).

5. діал. Марш.

Стоїть [справник] та свистить – якусь жовнірську ходу висвищує [висвистує] (Марко Вовчок).

Зби́тися з ходи́ див. збива́тися;

(1) Перева́листа (перева́лькувата) хода́ – хитка, розхлябана хода.

У тварин з видаленим мозочком спостерігається розлад рухів: хода стає перевалистою, хиткою, непевною (з навч. літ.);

За нею перевалькуватою ходою придибала Соломія Гичка, круглотіла, підстаркувата жінка, дружина Мусія Гички (С. Добровольський);

Прибавля́ти / приба́вити ходи́ (хо́ду, кро́ку) див. прибавля́ти;

Приско́рювати / приско́рити крок (кро́ки, рідше кро́ку, хо́ду, рідше ходи́, хід) див. приско́рювати;

Прити́шувати (сти́шувати і т. ін.) / прити́шити (сти́шити і т. ін.) ходу́ див. прити́шувати;

Укоро́чувати / укороти́ти ходи́ (ходу́, крок і т. ін.) див. укоро́чувати;

Упові́льнювати / упові́льнити кро́ки (ходу́ і т. ін.) див. упові́льнювати.

△ (2) Пряма́ хода́ – хода істоти, тулуб якої має вертикальне положення.