1. Словник української мови Грінченка

хода

I. Хо́да, -ди

ж. Въ загадкѣ: свинья. Виса ( = яблуко) висить, хода ходить, виса впала, хода ззіла. Ном. стр. 294, № 120.

---------------

II. Хода

нар. Убѣгать, уходить скорѣй, давай, Богъ, ноги. Чорт баче, шо біда, та хода. Грин. II. 87. Вона за ним, він хода, біжить. Мнж. 149.

---------------

Хода, -ди

ж.

1) Шагъ, ходъ. Як іти доброю ходою, то воно й недалеко здається. Кобел. у. Ішов він.... тихою ходою. Мир. ХРВ. 8. Ідуть собі за ним тихенькою ходою. Грин. II. 292. їхати ходою. Ѣхать шагомъ. Замовк, зажурився, поїхав ходою. Шевч. 176.

2) Походка, поступь. Старости гукнули: «а подай нам, дівонько, води, побачимо твоєї ходи». Г. Барв. 257. Гарна у коня хода. Н. Вол. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хода — хода́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. хОда — ФР. драла, дьору, навтіки, навтікача <н. дати ходу> Словник синонімів Караванського
  3. ходА — Крок, похід, ступа, (вчута вухом) звуки кроків, ФР. ходьба, хід <н. година ходи>, (поїзда) швидкість, (історії) поступ, проґрес Словник синонімів Караванського
  4. хода — див. свиня Словник синонімів Вусика
  5. хода — [хода] -ди, д. і м. хоуд'і Орфоепічний словник української мови
  6. хода — ХО́ДА, присл., розм. Швидко тікати, уникаючи чогось. Чорт баче [бачить], що біда, та хода (Сл. Б. Грінченка); Вона за ним, він хода, біжить (І. Манжура). (1) Швидко́ю (ско́рою) ходо́ю, зі сл. іти, ходити і т. ін. – швидко, не затримуючись. Словник української мови у 20 томах
  7. хода — хода́: ◊ котя́чою ходою → котячий Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. хода — Тільки й ходу, що з моста в воду. Про безвихідну ситуацію. Три дні ходу — днина гостини. Коли далеко добиратися у короткі гостини. Ходили три дні, та виходили злидні. Бідні ходили на заробітки, нічого не заробили і втратили те, що мали. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. хода — -и, ж. 1》 Процес ходіння; ходьба. || Звуки, утворювані під час ходіння. || У сполученні з іменниками, які означають час, уживається як міра відстані. || Спосіб ходу, бігу коня. || Швидкість руху, переміщення кого-, чого-небудь. Прискорювати ходу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. хода — I. МАРШ (музичний твір у чіткому ритмі), ХОДА́ діал. Над нами має скорботними крильми Шопенів марш, крізь мідь злетівши строгу (М. Рильський); Стоїть (справник) та свистить — якусь жовнірську ходу висвищує (Марко Вовчок). Словник синонімів української мови
  11. хода — Хода́, -ди́, -ді́, на -ді́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. хода — ХОДА́, и́, ж. 1. Процес ходіння; ходьба. Тодозя тихою ходою прямувала шляхом до Києва (Н.-Лев., VII, 1966, 206); Він ішов тепер прудко, сильно вимахуючи ціпком, мов усю силу свою молодечу вкладав і в ту ходу, і в рухи (Коцюб. Словник української мови в 11 томах