1. Приповідки або українсько-народня філософія

хода

Тільки й ходу, що з моста в воду.

Про безвихідну ситуацію.

Три дні ходу — днина гостини.

Коли далеко добиратися у короткі гостини.

Ходили три дні, та виходили злидні.

Бідні ходили на заробітки, нічого не заробили і втратили те, що мали.

Чи їде, чи ходить — на одно виходить.

Коли одну і ту ж саму справу роблять різними способами.

Бодай ходити та не блудити.

Бажання подорожніх, які не знають дороги.

Кудою не ходять люди, там лячно всюди.

Дикими вертепами тяжко здибати людей, тому й лячно там.

Не ходи поночі, та не шукай немочі.

Ходження ночами мучить тіло та приносить ріжні клопоти.

Сходив ноги по коліна, та не зайшла жадна зміна.

Хоч і багато дороги зробив та ніякої користі з того.

Треба красно ходити, будуть хлопці любити.

Гарно одягнену дівчину кожен радо стрічає.

Тяжко того водити, що не хоче ходити.

Шкода радити такого, що не слухає доброї поради.

Ходить на роздобенди.

Ходить, аби щось скористати.

Ходить, як блудна вівця.

Сам не знає куди йде і що робить.

Ходить, як на шпильках.

Дуже тихо, аби ніхто не чув.

Хто коло чого ходить, з того й жити мусить.

Кожен користає з того, що робить.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хода — хода́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. хОда — ФР. драла, дьору, навтіки, навтікача <н. дати ходу> Словник синонімів Караванського
  3. ходА — Крок, похід, ступа, (вчута вухом) звуки кроків, ФР. ходьба, хід <н. година ходи>, (поїзда) швидкість, (історії) поступ, проґрес Словник синонімів Караванського
  4. хода — див. свиня Словник синонімів Вусика
  5. хода — [хода] -ди, д. і м. хоуд'і Орфоепічний словник української мови
  6. хода — ХО́ДА, присл., розм. Швидко тікати, уникаючи чогось. Чорт баче [бачить], що біда, та хода (Сл. Б. Грінченка); Вона за ним, він хода, біжить (І. Манжура). (1) Швидко́ю (ско́рою) ходо́ю, зі сл. іти, ходити і т. ін. – швидко, не затримуючись. Словник української мови у 20 томах
  7. хода — хода́: ◊ котя́чою ходою → котячий Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. хода — -и, ж. 1》 Процес ходіння; ходьба. || Звуки, утворювані під час ходіння. || У сполученні з іменниками, які означають час, уживається як міра відстані. || Спосіб ходу, бігу коня. || Швидкість руху, переміщення кого-, чого-небудь. Прискорювати ходу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. хода — I. МАРШ (музичний твір у чіткому ритмі), ХОДА́ діал. Над нами має скорботними крильми Шопенів марш, крізь мідь злетівши строгу (М. Рильський); Стоїть (справник) та свистить — якусь жовнірську ходу висвищує (Марко Вовчок). Словник синонімів української мови
  10. хода — Хода́, -ди́, -ді́, на -ді́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. хода — ХОДА́, и́, ж. 1. Процес ходіння; ходьба. Тодозя тихою ходою прямувала шляхом до Києва (Н.-Лев., VII, 1966, 206); Він ішов тепер прудко, сильно вимахуючи ціпком, мов усю силу свою молодечу вкладав і в ту ходу, і в рухи (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  12. хода — I. Хо́да, -ди ж. Въ загадкѣ: свинья. Виса ( = яблуко) висить, хода ходить, виса впала, хода ззіла. Ном. стр. 294, № 120. --------------- II. Хода нар. Убѣгать, уходить скорѣй, давай, Богъ, ноги. Чорт баче, шо біда, та хода. Грин. II. 87. Словник української мови Грінченка