ходак

ХОДА́К, а́, ч.

1. Той, хто йде, ходить пішки.

В голові колони йшли Федоров, Дружинін і Попудренко .. Федоров себе краще почуває, ніж деякі з наших ходаків (М. Шеремет);

// який. Той, хто характеризується певними якостями, здібностями в ходінні.

Ходак добрий, до обід буде в Харкові (Сл. Б. Грінченка);

– Дорога тут рівна, а ходак я гарний (О. Донченко);

Ходак з неї нікудишній (М. Олійник);

// спорт. Спортсмен, який займається спортивною ходьбою.

Виграв [спортсмен] змагання ходаків на 10 кілометрів (з газ.).

2. Особа, яку обирають і посилають куди-небудь з певним дорученням, клопотанням; посланець, кур'єр.

От перебалакали, скинулись всі людці на гроші і рішили вибрати й послати двох ходаків на розвідки (Грицько Григоренко);

– Знайти письменного чоловіка, щоб списав усі наші біди і злигодні, а потім з тією бумагою і послати свого ходака в столицю до царя (П. Кочура);

Курними дорогами могли брести сивобороді ходаки і до губернаторів, і до другого департаменту сенату, і до самого царя (М. Стельмах).

3. перев. мн. ходаки́, і́в, діал. Постоли: шкіряне взуття, з однієї підошви, краї якої загнуті догори і стягнені на підбитті ноги ремінцем; постоли.

Війт намотав на ноги потрійні онучі, обувся в шкіряні ходаки (І. Франко);

Наші гірськи мешканці це взуття називають морщенцями або ходаками (О. Воропай);

Антін Глущук сидить на призьбі біля хати і старанно зашнуровує свої ходаки – збирається в дорогу (С. Чорнобривець);

Нарешті Латиш угомонився і сів на пеньок, розглядаючи свої ходаки (П. Автомонов).