ходжений
ХО́ДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до ходи́ти.
Показалася й стежечка свіжо ходжена (Ле, Клен. лист, 1960, 279);
Кінчалися просіки, наставали дикі, ще не ходжені місця, пробиратись ставало дедалі важче (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 90);
Ліда поверталася знайомими, сотні раз ходженими дорогами і стежинами (М. Ол., Чуєш.., 1959, 34);
// безос. присудк. сл. хо́джено.
Проз Демкове дворище була стежка через балку. Хоч і не часто там ходжено ввечері, та все ж Демко повів дівчину (Гр., І, 1963, 410);
Боже, скільки разів ходжено цими тротуарами — в сльоту й ожеледь, в спеку й зливу, вдень та пізньої ночі! (Ю. Янов., II, 1954, 65).
2. у знач. прикм. По якому багато ходили; утоптаний (про дорогу, стежку).
Надіявся [Андрись] добратися до якоїсь ходженої дороги — може б, вивела його в село (Гжицький, Опришки, 1962, 189);
— Ходженою стежкою людина іде й не озирається, хоч і вибоїн під ногами до лиха (Мур., Бук. повість, 1959, 206);
// перен. Який багато ходив; бувалий.
— З таких, як я, й починати слід було б. Старі, ходжені солдати — знаємо, як за віру, царя й отечество [вітчизну] вмирати (Юхвід, Оля, 1959, 128).
Словник української мови (СУМ-11)