ходження

ХО́ДЖЕННЯ, я, с., діал. Ходіння.

До ходження по хатах спонукувала її також одна маленька слабість, яку набула на службі (Кобр., Вибр., 1954, 19);

В мене з Хаїмом не було ніякого труду, окрім хіба недалекого ходження (Хотк., І, 1966, 149).

Значення в інших словниках

1. ходження — хо́дження іменник середнього роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
2. ходження — ХО́ДЖЕННЯ, я, с., діал. Ходіння. До ходження по хатах спонукувала її також одна маленька слабість, яку набула на службі (Н. Кобринська); В мене з Хаїмом не було ніякого труду, окрім хіба недалекого ходження (Г.  Словник української мови у 20 томах
3. ходження — -я, с., діал. Ходіння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ходження — Хо́дження і ході́ння, -ння, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)